Морські забобони і звичаї яхтсменів: чого не робиться на борту (і чому всі ми це порушуємо)

Чого не робиться на борту?

На борту не свистять, не бажають «удачі», не виходять у рейс у п'ятницю і не повертаються по кашкет, що впав у воду. Морські забобони знає кожен, хто провів на воді хоча б один сезон, і майже кожен їх дотримується, хоча ніхто не зізнається, що вірить. Я веду чартери в Гіжицку вже 25 років і за цей час наслухався на причалі всякого. Люди, які «в це не вірять», але стукають по дереву. Стернові, які сміються з Нептуна, але назву яхти без церемонії нізащо б не змінили. Ніхто не вірить, усі дотримуються. Ну, до першого штилю.

На борту не свистять

Класика з класик. Свист прикликає вітер, а в морі вітер, прикликаний свистом, кажуть, завжди приходив засильний і завжди не з того боку. Друга школа каже, що на кораблях свист був зарезервований для боцманської дудки, тож заборона мала й суто практичний сенс. Так чи інакше: не свистять. На Мазурах це правило діє рівно до першого штилю. Стоїть собі яхта посеред Нєгоціна, вітрила висять, як білизна на шворці, спека, і раптом уся команда починає свистіти. У штиль у свист не вірить ніхто. Але свистять усі, бо а раптом спрацює. Часом навіть спрацьовує, хоча підозрюю, що вітер і так би прийшов.

«Сім футів під кілем», ніколи «удачі»

Яхтсменові перед рейсом не кажуть «удачі». Це приносить нещастя, так само як акторам перед прем'єрою. Натомість бажають «фут води під кілем». У морі це символ. На Мазурах буває буквально: на деяких підходах цей фут води під кілем — це справді все, що маєш. Хто хоч раз «помацав» швертом дно, заходячи в очерет, той знає, що це найпрактичніше побажання у світі.

У п'ятницю в рейс не виходять

Стара морська традиція: п'ятниця — поганий день для початку рейсу. Коріння релігійне — п'ятниця як день розп'яття вважалася поганим днем для початку будь-чого, а на морі про це пам'ятали найдовше. Кажуть, моряки могли відмовитися виходити з порту, а судновласники воліли перенести термін, аби тільки не починати в п'ятницю. На Мазурах питання вирішилося саме собою, бо чартерні яхти видають у суботу. Нептунові нема до чого причепитися. Якщо пливеш уперше і хочеш знати, як така субота видачі яхти виглядає крок за кроком, ми описали це в порадникові про перший чартер.

Зміна назви яхти вимагає церемонії

Нептун веде реєстр і не любить, коли в ньому порпаються без попередження. Змінити назву яхти без церемонії — це напрошуватися на клопоти, принаймні так каже традиція. Тому з цього роблять маленьке свято: прощаються зі старою назвою, хрестять нову, щось виливають на ніс, хтось виголошує промову. Я бачив у нас у порту церемонію з дзвіночком і поливанням носа водою просто з Кісайна. Пуристи скажуть, що Нептунові належало шампанське, але, схоже, він прийняв і так, бо яхта плаває досі й нічого поганого не діється. Паперова тяганина в конторі, до речі, тривала довше, ніж уся церемонія.

Кашкет за бортом лишається у воді

Кашкет, що впав у воду, вже належить озеру. Таке правило, і краще його не порушувати. Дискусія починається тоді, коли це був улюблений кашкет. Кілька років тому одна команда на Кісайні розвернулася по кашкет стернового. Маневр «людина за бортом» вийшов у них красиво, кашкет виловили відпорним гаком з другого заходу. Проблема в тому, що при тому самому змаху гак вислизнув з руки, набрав води і пішов на дно, перш ніж хтось устиг його схопити. Озеро віддало кашкет, але забрало гак. Баланс вийшов нульовий, а забобон себе захистив.

Правою ногою на борт і стукання по дереву

На борт заходять правою ногою, ліва приносить нещастя. А якщо хтось скаже вголос, що «погода протримається», то негайно стукає по дереву. На чартерній яхті з цим клопіт, бо щогла алюмінієва, тож стукають по столу в кают-компанії або по власній голові. Кажуть, діє так само. Був у мене постійний клієнт, який роками повторював, що забобони — це казки для дітей. Великий раціоналіст. Тільки от за всі ці роки я жодного разу не бачив, щоб він зайшов на борт лівою ногою. Жодного разу. Коли я його питав, казав, що йому просто так зручніше. Аякже.

«Жінка на борту приносить нещастя»: дурниця стара, як вітрило

Цей міф треба розвінчати раз і назавжди. Пішло це з часів багатомісячних рейсів і суто чоловічих екіпажів: жінка на борту нібито відволікала моряків, сіяла ревнощі та сварки, а заразом гнівила море. Найкраще те, що той самий фольклор стверджував, що гола жінка море заспокоює — звідси роздягнені галіонні фігури на носах давніх вітрильників. Забобон із вбудованою шпаринкою, писаний, вочевидь, самими моряками. Реальність на наших причалах виглядає так: половина найкращих стернових, яких я бачу, — це жінки. Не раз я бачив, як стерновий кричить, вимахує руками і заходить у пали бортом, а його дружина спокійно перебирає стерно, два рухи — і яхта стоїть на місці. Якщо жінка на борту й приносить нещастя, то виключно тому, хто змагається з нею на регаті.

Звідки взялися морські забобони і звичаї?

Більшість цих морських забобонів і звичаїв припливла на Мазури з моря. Частина, як-от стукання по дереву, старша за мореплавство, але саме море надало їй суворості. Покоління яхтсменів переносили на озера шанті, звичаї та забобони, яким на океанах були сотні років. Море було грізне і непередбачуване, тож моряки будували собі ритуали, бо коли людина боїться, вона мусить щось робити руками. Озеро ласкавіше, але ритуали залишилися, бо вони просто гарні. Хто хоче відчути, як довго ця традиція тут сидить, нехай зазирне до спогадів про давні часи на Мазурах або подивиться, як виглядали Мазури сто років тому. На «Омезі», легенді польського вітрильництва, вчилися ходити під вітрилом цілі покоління і разом із вітрильництвом переймали весь цей фольклор.

Морські забобони в одній таблиці

Усе вищесказане в одній таблиці, щоб запам'ятати перед рейсом.

Навіщо нам це все?

З цих звичаїв можна сміятися, і ми сміємося, найголосніше — самі з себе. Але є в них щось більше, ніж фольклор. Коли хтось на причалі каже тобі «сім футів під кілем», він насправді каже: бережи себе, повертайся цілим. Морські забобони — це не марновірство. Це спосіб, у який люди води кажуть одне одному, що їм одне на одному залежить. І тому, хоч минуло 25 років, я досі нікому перед рейсом не скажу «удачі». А який забобон діє у вас на борту? Бо кожна команда має свій, навіть якщо ніхто не зізнається.

Найчастіші запитання

Що означає побажання «сім футів під кілем»? Це морська версія «удачі»: бажаєш комусь, щоб під корпусом завжди було досить води і щоб не сів на мілину. На мілких мазурських маршрутах, де шверт може помацати дно біля очерету, воно буває на диво буквальним.

Чи яхтсмени справді вірять у забобони? Офіційно ніхто. На практиці мало хто зайде на борт лівою ногою, а «удачі» перед рейсом не почуєш ні від кого, хто провів на воді більше ніж один сезон. Це радше традиція і добрий звичай, ніж віра.

Чого не казати яхтсменові перед рейсом? «Удачі». Натомість бажають «сім футів під кілем». Означає точно те саме, тільки по-моряцьки, і ніхто не образиться.

Чи можна змінити назву яхти? Можна, формально це питання документів. Але традиція каже, що без церемонії прощання зі старою назвою і хрещення нової Нептун розгнівається. Більшість судновласників робить із цього маленьке свято, бо це добра нагода зібратися біля причалу.

Чи п'ятниця — поганий день для старту чартеру? За морською традицією так, у п'ятницю в рейс не виходили. На Мазурах проблема вирішується сама, бо чартерні яхти видають у суботу. Нептун і портовий графік тут напрочуд одностайні.

Фото на обкладинці: NaCzarter.pl